Твр ромашка на танкодром 6 клас

Dating > Твр ромашка на танкодром 6 клас

Download links: → Твр ромашка на танкодром 6 клас → Твр ромашка на танкодром 6 клас

Сформулюйте і запишіть основну думку. Почнеться в степу прохолодний літній дощ, заховається все живе: і комахи, і бджоли, і мурашки. Доки варилося снідання, мати місили тісто.

Як хлопчик виросте, він і надалі буде оберігати природу. Сонце голубило її тепло й ніжно. Лугова цариця Одного разу на повному розгоні Тнмко зупинив косу та. Він озирався ше кілька разів, і довго вона ще біліла здалеку, дякуючи за тон захист і турботу, яку він проявив до неї За Г. Розіславши капустяний лис­ток поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. І раптом озирнувся назад: ромашка тихо кивала йому голівкою.

Тнмко знав, шо по-народному цю квіточку називають невісточкою, і те. Лугова цариця Одного разу на повному розгоні Тнмко зупинив косу та. Але він утримався, шоб не збити з неї росички, не зняти дорогої краси, дарованої природою. Він озирався ше кілька разів, і довго вона ще біліла здалеку, дякуючи за тон захист і турботу, яку він проявив до неї За Г.

- Сформулюйте і запишіть основну думку.

Очень срочно Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч. Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою во­дою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушни­ком, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, вне­сене із комори, і починали пересівати. У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, уку­туємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов». Доки варилося снідання, мати місили тісто. Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник. Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний лис­ток поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули ло­пату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю… Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, ва­жать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали». Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися Стислый!